![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
teannateДень був важким відпочатку.
***
Із запланованих зустрічей і заходів вийшло втілити тільки половину. Ту, що для суспільства. До свого, особистого, руки-ноги так і не дійшли. Хіба що вдалося провести переговори з фірмою, яка погодилася у разі мого переїзду до столиці взяти мене на роботу. Але це у майбутньому. Поки що я і без того працюю на неї в Донбасі...
***
Шостого жовтня надійшла сумна звістка - померла Ірина Бузько, відома як блогер Levkonoe в ЖЖ і ФБ. Я навіть не знав, що вона серйозно хворіла. Роки три вона активно допомагала мені у волонтерських справах - збирати кошти для купівлі спецназівцям ЗСУ необхідні високотехнологічні прилади: автонавігатори, приціли, квадрокоптери, автівки... І сама надсилала кошти, і поширювала інформацію про збори в мережі інтернет. А ще - надсилала книги для вояків, які йшли у військові бібліотеки, чим допомагали нашим бійцям відволікатися від їх виснажливої роботи. А ще - займала послідовну державницьку позицію і вела активну проукраїнську агітацію.
Лише рік тому вона запрошувала мене відвідати Одесу, коли довідалася, що я в свої сорок з лишнім років не бачив моря, але я тоді відмовився - за браком часу. Маючи роботу і волонерські справи, а ще - творчі плани, які постійно відсувалися на другий план, мені важко було навіть думати за якийсь відпочинок. Тепер вже і не вийде... Просто не вкладається у голові, що волонтери теж можуть йти назавжди. Виявляється, можуть. Гинуть не тільки наші захисники на передовій, уходять і ті, хто працює в тилу. Дуже шкода, що я знав цю всебічно розвинену людину лише позаочі. Справжні патріоти України понесли велику втрату. Але ті, хто залишилися не кинуть свою справу і завжди пам'ятатимуть своїх колег. Земля пухом!
***
Із запланованих зустрічей і заходів вийшло втілити тільки половину. Ту, що для суспільства. До свого, особистого, руки-ноги так і не дійшли. Хіба що вдалося провести переговори з фірмою, яка погодилася у разі мого переїзду до столиці взяти мене на роботу. Але це у майбутньому. Поки що я і без того працюю на неї в Донбасі...
***
Шостого жовтня надійшла сумна звістка - померла Ірина Бузько, відома як блогер Levkonoe в ЖЖ і ФБ. Я навіть не знав, що вона серйозно хворіла. Роки три вона активно допомагала мені у волонтерських справах - збирати кошти для купівлі спецназівцям ЗСУ необхідні високотехнологічні прилади: автонавігатори, приціли, квадрокоптери, автівки... І сама надсилала кошти, і поширювала інформацію про збори в мережі інтернет. А ще - надсилала книги для вояків, які йшли у військові бібліотеки, чим допомагали нашим бійцям відволікатися від їх виснажливої роботи. А ще - займала послідовну державницьку позицію і вела активну проукраїнську агітацію.
Лише рік тому вона запрошувала мене відвідати Одесу, коли довідалася, що я в свої сорок з лишнім років не бачив моря, але я тоді відмовився - за браком часу. Маючи роботу і волонерські справи, а ще - творчі плани, які постійно відсувалися на другий план, мені важко було навіть думати за якийсь відпочинок. Тепер вже і не вийде... Просто не вкладається у голові, що волонтери теж можуть йти назавжди. Виявляється, можуть. Гинуть не тільки наші захисники на передовій, уходять і ті, хто працює в тилу. Дуже шкода, що я знав цю всебічно розвинену людину лише позаочі. Справжні патріоти України понесли велику втрату. Але ті, хто залишилися не кинуть свою справу і завжди пам'ятатимуть своїх колег. Земля пухом!
