З Днем Матері, дівчата!

Originally posted by foshter at З Днем Матері, дівчата!

Без "осьо, блогери", без інших дуркувань.
Дівчата, з Днем Матері. Здоров'я вам, добра і миру.

"Її звали Дуся

«Просіть і буде вам дано, шукайте
і знайдете, стукайте і відчинять вам»
Мат.7:7

Так на ціле життя і вкарбувалося в пам'ять – мама, задубіла і опухла на холодному ліжку і ниючий біль, байдужо розлитий в тілі…

Їх було в сім’ї восьмеро. Двоє батьків і шестеро дітей. Родина Тютюнників. Тридцять третій пережило троє: Маня, Льоня і найменшенька десятирічна – Дуся. У селі Бригадирівка, тепер Балаклейського району Харківської області, вижити, під опікою «батька всіх народів», було непросто. Вона – вижила. Лишень одубле мамине тіло так і не забулось ніколи.

Дитбудинок у Краматорську був домом до 41-го. Тільки встигла завчити на все життя вірші про «великого Сталіна» і не меншого Леніна, як прийшли інші «вихователі». Філософський дискурс нових визволителів не дуже відрізнявся від попередніх – однаково обожнювали працю. Особливо працю молодих сиріт на загальне благо. Дуся вже знала, шо «Труд – облагораживает человека», тепер праця мала її звільнити. «Arbeit macht frei!» І Дусю повезли в Німеччину. Її, облагороджену радянським трудом, німецька праця мала зробити вільною. «Jedem das Seine!» - «Кожному своє!» А зі свого вона мала тільки колоду карт та металеву ложку…

Світе ясний! Та ж, навіть, вимовити спершу оте чудернацьке «Мельзунген» було за межею можливості. А проте, живуть же тут люди! І, коли дружина бауера, в якого працювала Дуся, на День її, Дусиного, народження запропонувала вибрати собі з цілої купи власних, господарських туфель, пару до вподоби, як подарунок, Дуся взяла найгарніші. Замаленькі черевички тиснули немилосердно, а носила. Хотілося ж бути гарною! У двадцять літ цього хочеться попри те, що виходить такою бути само собою…
( читати далі )